Коли Аллістер навчався в коледжі, він працював волонтером у лікарні поблизу кампусу. Одного разу він побачив, як хвора дитина тягнула медичний стовп коридорами закладу. Коли він запитав про це, то дізнався, що дитина бореться з раком. Незабаром після цього він змінив спеціалізацію на медичну, щоб допомогти дітям із подібними захворюваннями. Згодом Аллістер став гематологом і присвятив свою кар’єру вдосконаленню лікування серповидно-клітинної анемії.
Першою ознакою того, що у нього може бути захворювання, було відчуття слабкості в руці. Потім Аллістер почав відчувати деякі інші ранні ознаки БАС/ХМН, включаючи труднощі з розмовою. У нього швидко діагностували бічний аміотрофічний склероз/хворобу моторних нейронів, яке зазвичай називають хворобою Лу Геріга.
Невдовзі після того, як йому поставили діагноз БАС/ХМН, дружина Аллістера Дана наполягла на тому, щоб він зберігав свій голос. За підтримки Gleason Foundation Аллістер використав рішення Acapela my-own-voice для створення цифрової копії свого голосу. Він прочитав 50 речень у комп’ютері, щоб зафіксувати його акцент і тон у різних складах, які стали будівельними блоками його цифрового голосу. Він також зберіг кілька фраз, які вживає найчастіше. Тепер, коли він втратив здатність говорити, він вдячний Дані за те, що спонукала його взяти це в банк. Він поєднує його з кількома програмами для перетворення тексту в мовлення на своїй пристрій Серії TD I. «Таке відчуття, що це я говорю», — каже Аллістер.
Для Аллістера було важко бути пацієнтом після того, як він був лікарем. Після того, як він почав втрачати мову та рухливість, він продовжував займатися медициною стільки, скільки міг, вдома. Зрештою йому довелося піти на пенсію. Однак навіть на пізніх стадіях БАС/ХМН він відвідував конференції та рецензовані статті в гематологічній спільноті, використовуючи пристрій Серії TD I. Американське гематологічне товариство тепер присуджує нагороду від його імені найкращому учаснику своєї дослідницької програми для студентів-медиків із числа меншин.